Львів, елегантна собака з вишуканим вайбом терміново шукає перетримку або справжній постійний дім. Інакше поїде в притулок у вольєр, і це, відверто кажучи, буде піздєц. Пишіть, дам контакти її опікунки. Можна погуляти, щоб познайомитись
Два роки без частини сім'ї — це кошмар. Два роки, щоб пережити втрату — це ніщо.
Рівно через рік той годинник зупиниться, його ремонтуватимуть, але без толку. Бо він насправді належить людині, яка проявила сміливість і водночас — найвищу можливу міру любові, віддавши своє життя заради своєї сім'ї.
Сьогодні вже два роки. І я розумію, наскільки це насправді мало і багато водночас.
Він одяг на руку годинник, який мав відправити татові на схід, але просто не встиг. Дав мені ключі від квартири. І поїхав на вокзал, лишивши мене з фікусом вдвох. Щоб я могла проридатися так, як ніколи ше не ридала.
Цього дзвінка не мало бути, бо за 15 хвилин до того ми говорили, щоб домовитись, в який заклад підемо ввечері. За годину я була вже вдома у хлопця, який збирався в рідне місто, щоб там зустріти і поховати найріднішу людину. Я ридала разом з ним і не могла дібрати слів, коли він просив не мовчати.
Шо завгодно, але не це. Цього дзвінка не має бути, але він є. Я щойно вийшла з душу, стою боса на холодній плитці в коридорі. Кажу «Алло». Мовчанка. Після довгої паузи я чую «Тато загинув. Приїдь, будь ласка». Я машинально сідаю на підлогу вже на кухні. Я не знаю, шо ше казати, окрім «добре»
Сьогодні рівно два роки з того дня, який став найтемнішим у житті людей, яких я дуже сильно люблю. І у моєму теж. Дзвінок хлопця, якого я боялась найбільше з тих пір, як його тато поїхав на Схід. Коли дивишся на екран телефона перед тим, як відповісти, і думаєш будь ласка, скажи мені шо завгодно
Я ред флег дуже специфічної кофігурації*
*кажу чоловіку, що віддала усю його улюблену їжу сусідам і вони дякували
треба допомагати живим, тому відкрила мінібанку для пашиних побратимів з 47 бригади, які збирають на ремонт авто. віддаю стріндберґа й кобринську (plot twist — кобринська читала стріндберґа). долучайтеся. за донат, кратний 100 грн, берете участь 🎀😘
send.monobank.ua/jar/8qDh7cn9s5
В такі дні розумію людей, які пускають по вені, я б пустила собі по вені ЙОГО
Я непересічна особистість з купою інтересів, але раз на місяць стається попайка я існую шоб я любила тебе а ти любив мене (завтра попустить, але зараз в фокусі лиш це)
Жоско хочеться вкусить чоловіка за сраку, так звана побочка тривалих стосунків
Він розумний і свідомий. На його фоні я почуваюся 5-річною безпорадною дитиною. Розумію, що його друзі були такими ж, як він. Їх уже нема. Багатьох тих людей, про яких мій дорогий чоловік розказував на наших перших побаченнях. Ті побачення були в якомусь іншому житті
Друг хлопця (хоча вже і мій), розповідаючи про свої плани, буденно вставляє фразу «якщо переживу виїзд». Каже, що їм не вистачає людей, толкових дівчат не беруть, а толкових хлопців у нього вже не лишилося. Коли прощаюся з ним, думаю «Боже, хоч би це було не востаннє». Закриваю за ним двері і плачу.
підсилюю збір на 2 ПНБ для групи мого брата цим легендарним виданням «Лісової пісні» від «Основ», яке мені любʼязно подарувала моя чудова знайома спеціально для розіграшу.
усі донати, кратні 100, починаючи з 26.04 беруть участь у розіграші!
долучайтеся й поширюйте!
send.monobank.ua/jar/sCG48jndd
Давно не було такого жоского вайбу "нам всім пізда". Зрештою, у всьому винні йобані росіяни
Мало кому вдається так хитати всі мої опори, як мамі, коли вона не в настрої
Гортала новий Reporters, знайшла матеріал про тернопільський цвинтар. Хлопець зупинив на цьому розвороті, веде пальцем по фото. Другий ряд, третій, четвертий. Зупиняється, каже «Десь тут тато». Я ніби за цей час навчилась стримувати сльози, щоб його не засмучувати, але іноді це важко
Охуїваю з того, що добре базове ставлення до себе треба заслуговувати не взаємним добрим ставленням, а красівим їбалом і плоским животом
Охуїла від бажання деяких людей вирішувати, як я маю жити своє життя. І їм це ще й обідно. Пиздець блять
Осіння попайка пиздує повним ходом. Хочеться ридати в 154 рази частіше, ніж зазвичай
Зараз охуїваю від неможливості заснути, завтра охуїватиму від потреби рано прокинутись. Це трооошечки відчувається як загострення депресі, але поки не будемо сприймати це всерйоз 🤪
Тепер тут буде щоденних мого охуївання
Бакман геній
Мінуси: цистопієлонефрит
Плюси: це не заважає мені тримати брашпен
Продовжуємо записом за УЗД нирок ✌️
Починаймо день з запису до уролога 👍
подарую підвіску за підписку✨
срібна оправа і зелень флюориту🌿
допомагати війську з невеликою аудиторією складно, тому
підписка, лайк, репост, і коли буде 1500 підписників - випадково оберу людину, яка виконала всі умови❤️
Я на минуту втішилася, що мене перестало боліти, а потім згадала ту таблеточку ібупрофену, яка діє на мене вже кілтка годин....
Від сьогодні тут буде лише контент про мій болючий поперек і сподівання, що це не запалення якоїсь нирки
