murphy

Пора виносить всі нариси сюди.

Родольфусу хотілось його зжерти і знищити. Він вдавлює того в стіну сильніше, дивиться як німий стогін зривається з чужих губ і різко відпускає.

Він мав про це забути за 30 секунд.
Рабастан знову кричить.

— Ми тут, перевіряли хвіст...

Смак дешевих цигарок танцював на язику ще дуже довго...

Голос брата лунає різко і неочікувано, Барті різко сіпається назад і б'ється головою об стіну. Шипить змія. Але дивиться так розфокусовано і по-блядські, з цією цівкою слини, що розтікалась підборіддям.

Нудотне відчуття. Кравч весь був нудотним, але його язик, що різко ковзав по зубам і піднебінню, його пальці, що ледь не віддирали скальп, робили з старшим Лестранжем щось таке, шо вляжеться на підкірці свідомості на довгі роки.

— Родольфус, де ти блять...?!

Родольфус кусає його язик, свіжа кров змішується зі старою, осідає на стінках глотки, змушуючи ковтати.

Жалюгідно.
Він відчуває як пальці стискають його волосся на потилиці, відтягують назад до шуму його власного гарчання. Кров змішується з його волоссям, забивається під нігтьові пластинки Кравча, і вони точно не зможуть цього позбутися в найближчі дні, як і спогадів....про це.

Смакувати чуже падіння з небес, переступити і піти далі
Не міг.

Тож губи вгризаються у чужі з неаби-якою злістю. Пальці вдавлюють горлянку в стіну, перетискають потік кисню до мозку, поки тіло під ним видає скигливі звуки побитого пса. Барті Кравч смакував як кров, дешеві цигарки і йобане блядство.

Найбільше дратував його незаткнутий рот. Ох, як же переливались образи і закляття на цих блядських вустах, роздраконюючи замерзлий вулкан всередині тіла. Хотілось вирвати цей язик разом з корнем, згодувати його диким псам і насолоджуватись кожною миттю хрипів і задихань з боку Барті.

що було так властиво його характеру і дратувало одного непосидючого і до тремору бісячого Барті Кравча.

У них зовсім немає часу, останні хрипи адекватності Лонґботомів закінчились в секунді, коли з палички Рабастана злетіло одне з останніх заклять, а кімнатою рознеслось дике хихотіння Беллатриси. У них зовсім немає часу, але Родольфус використовує його з усією продуктивністю,

[ ;; #стренжкілери — із вирізаних нарисів наточки #5 ]

Він притискає його до стіни між туалетом і головним коридором рівно о третій ранку, коли настає відьомська година.

Я все ще забуваю про це місце.

Кожного разу, коли не спиш через тривогу і їбучу росню, а люди розраховують на соц активність з твого боку вранці:

Хочу накатати щось по взг...

Кожного разу, коли в мені прокидається бажання вчитися, з'являється якась цікпцікава книжка по типу темного фентезі, і я забуваю про ваше навчання знову.

Я час від часу забуваю про це місце...

Чекайте. А як сюди аушки викладати.

Еван обожнює різні ароматичні пахучки, і буквально пахне ладаном і різними буддійськими травами. У Барті алергія. Барті любить Евана. Барті ходить в масці, чхає, кашляє, вмирає. Барті все ще любить Евана.

Якби ви знали як мені лінь писати те, що я сама придумала, ви б заплакали зі мною.

Першу половину місяця пролежала в апатії, а другу половину пробігала по військомату. Ото щастя. Проте тепер я медик на військовому обліку.

фд мародерів не вимирає, фд мародерів всього лиш час від часу косплеїть своїх фавок.