Днями довго говорили з моїм компаньйонлм по життю про те, куди поїдемо після війни (на випадок, як доживем).
Роздирають суперечливі бажання: зацінити нарешті стару Європу, бо це ж все близько і завжди мріяла, або гайнути кудись на інший кінець світу, подалі від цієї їбаної західної цивілізації.
Хот тейк: Захід вже не може знімати романтику
Додивитись перший сезон, і OMG, як же японці розйобують...
Я не знаю, хто ще може зняти мелодраму настільки чуттєво, щоб я ледь дихала.
Remember someone explaining to me for the first time that “if you hear a missile engine whistling that means it’s not headed towards you, you’re good” and they just had to add “don’t worry, you won’t hear your missile”
Сталась спонтанна вилазка в Japanese BL.
Мда, Японія, звісно, така Японія...
Якщо любите токс так, як люблю його я - це туди)
Зустрічаємось на цьому ж місці через рік
Проковтнула цей томисько вечорів за 5, і шкодую тільки про те, що так швидко закінчилось.
Щиро раджу, якщо:
- хочете почитати хорошу українську фантастику
- любите динамічні історії, де сюжет несеться, не залишаючи можливості відкласти книжку
- вже читали "Пітьму" і вам сподобалось, як пише автор.
Щоб ви знали, це вже третя спроба ідеально розставити книги тільки за останні три дні, але I made it.
Тепер насолоджуюсь своєю новою бездоганною системою організації.
Болючий факт: мої книжки вже ледве вміщаються на полиці.
Моторошне усвідомлення: чимало моїх книжок - це перші частини серій...
Мені важкувато скласти враження в слова, тож коротко:
Я нарешті дочитала "Життя Марії", і це розйоб.
На нещодавньому книжковому клубі обговорювали книгу Вікторії Амеліної, і говорили про те, що одна з численних трагедій української літератури в тому, що наші автори не встигають розписатися. Якби Амеліна не загинула, років через 15-20 ми могли б мати письменницю рівня Забужко. Але не матимемо.
Навіть Київстар не витримав
А ти тримаєшся🤝
Ну точно ревітиму
("Дім для Дому") Вікторії Амеліної
Знайте, я ревітиму над цією книжкою 😢
Я дуже жорстко дозую Відьмака, буквально 1 книгу на рік.
Відтягую, як можу, той момент, коли нового Відьмака у мене більше не буде 🥲
Нарешті, нарешті читатиму 🤩
Вольовим рішенням беру на тиждень рест від тві, бо мені тупо цікаво, скільки я зможу прочитати книжок, якщо не скролитиму стрічку протягом дня
Кожного разу, коли берусь за новий Відьмачий фанфік, відчуваю, що закохуюсь в Любистка ще більше...
Хоча КУДИ ВЖЕ
В читацькій статистиці вимальовується стабільність: повний місяць закрити не вдалось, але краще, ніж попередній місяць
Не розумію, нащо намагатись висмоктати з пальця щось "позитивне" якщо робота не сподобалась, мені здається, що в таких відгуках фальш прям буде відчутна. Краще обмежитись чимось нейтральним і пояснити, чому не зайшло
5. Якщо досі мало: головний герой пише своєму коханому любовного листа, що містить фразу see attached bibliography. Якщо це - не вершина епістолярної романтики, то я не знаю, що!
3. Особливого скла немає, всі проблеми героїв вирішуються доволі просто, але коли все ж треба в драму - авторка видала таку емоційну напругу, що я ридала.
4. Сюжет тут простий, зрозумілий, навіть передбачуваний, як і в більшості таких історій. Але не пам'ятаю жодної сторінки, де б мені було нудно
1. Це як мінімум чудовий ромком. Дуже легкий, дуже милий, без перебору в драму, з доволі веселими моментами і, звісно ж, чарівними хлопцями.
2. В цій книзі - одні з найкращих еротичних сцен, які я колись читала - чуттєві, емоційні, в них сказано рівно стільки, скільки треба сказати.
В останній день літа дочитала RW&RB, і нарешті готова вам розповісти, чому це найкраща книга, яку я читала за довгий час 🥰
🧵
#укррайт #укрфф #відьмак
"Деяким людям просто на роду написано померти не своєю смертю. І Любисток, вочевидь, з таких."
archiveofourown.org/works/498174...
За це літо:
Прочитано 3 книги і ~ 20 фанфіків.
Написано 14 441 слів (~58 стр).
Випито не меньше 6 галонів алкоголю різної ступені міцності.
Нарешті обійняла чотирьох друзів (тобто майже всіх, хто не в армії і не на цвинтарі).
Проїхала пару тисяч кілометрів, відвідала 5 міст, 6 озер і 1 Чорне море.
Вчора відредагувала половину фічка, хотіла на натхненні закінчити, і на передостанній сторінці виявила, що там не вистачає цілих шматків тексту. WTF??
Згадую: тих самих шматків, які я вирішила "дописати на редактурі" 😠
Оце я майстер підкладати собі свиню 🤦🏼♀️
Першу частину "Атлант розправив плечі", сама не очікувала, що мені буде настільки цікаво)
1 - Ні
2 - Можливо
Останнє неоднозначно - якщо, наприклад, смерть була інсценована, то ок, якщо реальне воскресіння - то ні
