Приходжу.
Мама така: ти шо, дурачок?
А я такий: ну я думав буде гаакк...
Мама: а я думала ти вже мав бути вдома.
Ну і коротше, посадила мене на таксі з центру та й приїхав додомів.
Мораль історії: думайте трохи, нє
Та й власне сіли. Їдем. Проїхали центр міста. Виїхали. Їдем в село.
Мені кажуть: ти ж вкурсі, шо він не робе гак?
А я такий: ееее... ну, нічо, шось вигадаю
Та й всі повиходили. Ну і їду я один в автобусі (ше водій був.
Приїзджає автобус на стоянку. А я ткий: ну... йду до мами на роботу
Діло було десь в 2013 році. Мені тоді було 11 років.
Сидимо ми шось в школі довго, аж до третьої (зазвичай по першій, максимум другій, вже йшли додомів)
Та й ото мій однокласник, який жив в селі за Снятином, проситьсі на шкільний автобус шо туди їди теж. Ну а я з ним за кумпанію.
1 лайк і пишу охуєєну історія про автобус
Нігер
Думати можна всім. Це ж не хитвіттер
Кумедія
Шукаю я квартиру. Побачив хороший варіант. Зв'язався з власником, домовились про час
Прийшов на місце
Дзвоню власнику
- Я на місці
- А я вдома, кашу їм
Іііі... офіційно. Вже 27 хвилин, як я безробітній
До речі, цей казус стався тут же
Передостанній день на чинній роботі. Вкотре переконуюся, як легко ноїбать тімліда банальним фотошопом і штучним інтелектом.
(потішились цим і фатить. треба брати кіберлапату й шукати щось справді вартісне)
Летс факінг гоу! На 2 тисячі підписників тут, подаруємо двом рандомним щасливчикам та щасливицям по пачці шоколадних цукерочок. You know what to do: лайк, репост, підписка🤤
Доброго ранку, друже мандрівка
я йобнув по писку собі
ДОТЯГУВАЧЕМ
бо дурне забуло, що то на пружині
Джус, вічна слава
другий день в соціяльній мережі синє небо. нашо воно - не знаю. але най буде
русня повинна померти
