Nadiia Dryzytska

а можна трохи тезово для всіх, хто все пропускає)

якось так собі й уявляю розмінування українських територій.

сапери, а слідом співробітники eva. з шампунями та корейськими масками в руках.

так званий косметичний фронт.

температура - як в розпал липня.
листя під ногами - як в кінці вересня.

Тільда стурбована.

день в який з кожним роком дедалі більше просто плачеш.

бо незалежні.
попри все. і попри всіх.

злочинний температурний режим.

такий живий.
такий людний.
такий сонячний.

колись я приїду в Київ не працювати.
просто ходити, просто приїду.
і всім перед тим про це напишу.
колись.

що ж ви робите, пане Ярославе?!

по дорозі з укриття побачила як падає зірка.

так і живемо.

дякую!
На щастя, всім знайшли нові родини)

новини, які ми заслужили.

я тут 2 тижні, а ще не було жодного фото собак.
виправляюсь.

головне, щоб не тут)

моя повага та захоплення вашим завзяттям пане Ярославе!

можу відзначити хіба одне - Катериненська та Пантелеймонівська стали значно чистішими.

був колись.
коли не був таким пластиковим і штучним, як зараз.

ех, черговий срач, який пройшов повз)
вартий уваги?

власне, можна раз на рік, заради «колориту».

twitter все більше схожий на привоз. не встигаєш зайти, всюди ґвалт, тхне з усіх сторін, крики й скандали на кожному кроці, комусь погрожують, хтось торгується, по кутках - сварки й драми міських божевільних… та інколи хтось з тобою поділиться хорошим рецептом або підбадьорливо пожартує.

bluesky для українського сегменту - це наче новий дорогий заміський клуб закритого типу, який тобі дарує тишу та спокій і гарантує доволі адекватне оточення.

скидай, бо я відірвана від цього всього.

вау😮інтригуєш

як би я не знала, що він нижче мене на півголови, то точно б слюні підбирала.
але дякую омкф, що колись побачила його на доріжці і відпустила з голови то все😂

«…а його колекції українських писанок я не сміла навіть торкатися» - це найбільш неочікуване, що можна прочитати в книзі про Нью-Йорк 60-70х, в якому, здається, єдине, що колекціонували, це види речовин, які можна в себе закинути.

все інше - очікуване.
щира історія.

🫂

коли накриває, наче мантру повторюю собі: «добрі новини будуть, добрі новини будуть, добрі новини будуть…».
і інколи вони матеріалізуються все ж.

як влучно.

«бережіть природу, поки не пізно»

це ви говорите людині, яка його двічі повторно переглядала)

інколи дивлюсь на свої книжкові полиці з (ще) непрочитаного і сама собі заздрю.
скільки всього попереду.

я радію за кожен новий рік Джаггера, і, сподіваюсь, на відміну від іншого згаданого пана, ми і 90 Міка відсвяткуємо)

*пішла наспівувати ууууууу-уууууу-ооо ай міс ю*