2 роки ношу Держпром на руках. Зі вчора це стало ще символічнішим.
2 роки ношу Держпром на руках. Зі вчора це стало ще символічнішим.
3. Вадим Мірошниченко "Māteria".
замість просто фото обкладинки - фото мене з книжкою та цитатами з неї. це лише з однієї частини!
ця книжка відчувається як штопор в уретру. і хто б сука міг подумати, що встромляти штопор в уретру це так ахуєнно
Матерія овулює в моє несвідоме ♥️
Давай визнаємо: протяжність від КР до Києва менша, ніж всього КР))))
Співмешканці розбирають посилку від близьких, купа смаколиків, рідні речі. Сьогодні ж річниця, як немає моєї бабусі. Якось ніяково себе відчуваю... Ніхто не винний, що я не маю близьких, але нагадування про це відчувається болісно.
Спотикнулась на вулиці на сходах і впала:
- зламала ніготь
- розбила колінку
- розбила екран телефону
Але бляха колготки з Аврори цілі
Всесвіте, я маю красиві руки, щоб тримати в них хуй, заробіток і підлеглих, а не викрутку для ремонтування котла
Боже, ще й на їхніх очах... Який жах, цей ваш вуайеризм
Зраджуєш вареникам?🥺
Вітання!!
Так люблю робити друзям несподівані подарунки, просто ааа
1. Ділити побутові обов'язки, я не прислуга і не мама, і працюю по 12 годин на добу.
2. Говорити про все
3. Наші проблеми - це наші проблеми, а не тема для обговорення з друзями чи родичами. Навіть якщо щось сильно вибісило
Так запрацювалась сьогодні, що забула поїсти, і вже небо майже темне. А що цікавого у вашому дні?
💗💗💗
Дяяякую❤
Що може бути краще в житті жінки, ніж почути "у вас все добре, наступний онкоскрінінг через 5 років".
Не півроку, не рік. А через 5.
8 років мого життя заради цих слів.
Ви маленький, але найхоробріший котик!! Всьо буде добре!
Почала ранок з поїздки в онкологію. Тепер чергове очікування вердикту: живіть от стіки чи просто живіть))
Тільки десь у квітні 22го я змогла змусити себе роздягтися вночі і спати не в одязі для "замри-бій-біжи".
Зараз я конєчно така "ну помру в трусах, так хоч в найгарніших". А тоді це капець був блок в голові
Вдома нема світла і води, і я заснула, в чому була. Прокинулась, і ловлю зараз жахливий флешбек у початок повномасштабки, коли підмиваєшься між вибухами і спиш в джинсах і светрі, готова бігти, якщо шо, і маючи в кармані паспорт для опізнання
Вибачте, а як потрапити до вас на вечерю......
Прийшла до колеги в гості по роботі, його дружина зустріла на порозі в махровому халаті. Ніби і яка мені справа, це її дім, а ніби і капець як незручно, відчуваю себе так, ніби в чужу сауну увірвалась((
Ну літералі я, окрім 5 питання😂
Люблю обманювати свій біль думкою про те, що, в принципі, люди мені нічого не обіцяли і нічого не винні, і проблема в моїх очікуваннях, а не в людині. Так виходить, що і плакати нема причини, а значить забиваємо болт і єбашимо далі.
Ще один день, коли я не вивожу бути харків'янкою
Ця кішка точно моя донька
Амбітна жінка – це коли не можеш визначитися, що в тобі превалює: бажання сінабонів чи небажання виходити з дому, – і виконуєш обидва пункти
Уявіть, на вулиці дощ, ви бахнули коньяк, сидите під навісом в напівтемряві, курите і говорите за літературу.
Я в екстазі
Якщо вже катаєте практичні, то доведеться повністю платити і катати наново(
Дуже сильно вклалась часом, грошима і зв'язками в одну важливу справу для близької людини. Він про це не знає, він бачить тільки результат. І я піздєц як рада цьому результату, але дитина глибоко всередині мене так хоче почути щире "дякую"((