✨Moon prism give me strength to live🌙✨

Шож, втративши все у житті тепер я ще проїбала красу й здоровʼя. З днем перших ад пігулок

Коли життя хоч трохи поверталось до норми, я, як завжди, потрапила у низький процент невдах, отримавши невиліковну рецидивуючу хворобу на обличчі. Й це вже я мала там три діагнози. Лол. Maybe life is not worth living

Дементори у житті - це апатія, депресія та тривожність. Вони крадуть будь яку можливість відчувати радість й позитивні емоції, раз за разом прокручують можливі жахливі ситуації та нагадують про ті, які мрієш забути назавжди.

Й як ви влучно написали про вияв співчуття…

Вмирати? О ні, ніхто не дочекається цього. Я дуже люблю життя, хоч це й не взаємно іноді. Дякую за добрі слова, обіймаю🖤 у цьому блозі я здебільшого записую думки, коли не можу заснути. Тому тут лише найстрашніше. А загалом, у мене непогане життя 🌚

Ні родини, ні дому, ні мрій. Іноді я зовсім не розумію, навіщо продовжувати

Безкінечне невичерпне розчарування

Навіщо ти дихаєш,
навіщо живеш,
ти навіть не зміг вберегти,
найближчу
найважливішу
людину свого життя.
Навіщо це все
ця біль й пустота
я більше не хочу це чути,
не бачити ці
холодні змертвілі глаза
Прости меня, мама.
Я тебя не спасла.

Остання розмова з мамою - вона нарешті погодилась переїхати з окупації у Север. Я вже збирала гроші на квартиру. Через місяць немає вже ні мами, ні міста…

Це був мій другий дім. Був

я оболочка із под чєловєка

вау як світло працює на композицію 🤩

Продовжую намагатись у перспективу на глаз й відчуття, скетчінг, скетчінг й скетчінг. Ненавиджу малювати лінією 💀🌚

Шож, я продовжую малювати майже кожень день після роботи, мені просто в падлу постити. Не дивно, що я не веду жодної соц мережі, занадто ледача (нема мотивації)
#украрт #sketchbook #sketches

Не має більше ні дому, ні мами, ні насолоди від подорожей, залишилась лише холодна камʼяна черепашка у моїй валізі.

За цей час я тільки й роблю, що кудись й від чогось їду. Десять років подорожей.

В сімнадцять років я поїхала із дому, із міста Луганської області. У руку на прощання мама поклала мені маленьку черепашку із каменя.

Таке хвилююче й приємне почуття, коли ти покидаєш дім, але знаєш, що повернешся туди незабаром. Коли знаєш, що позаду є безпечне місце, що чекає на тебе, тоді й можливо насолоджуватись подорожю.

Раптом згадалось вчора вже забуте відчуття - на мить я збагнула, як це отримувати задоволення від подорожі.

Намагаюсь більше створювати глибину у малюнку (використовувати вісь z на полотні). Що далі - менше, overlappings, правильні овали та «с» криві у перспективі.

Скетчінг, дерева. #украрт

Один рік я вчилась малювати. Два роки я не могла провести навіть одну лінію поза роботою. Починаю все спочатку.

Важко

Ого, нагадало створінь із цусіми длс, дуже круто 😍🖤

Комікси то важка праця, дуже гарно й ніжно 💕

Ось ці різноманітно кольорові плямки у волоссі дуже гарно виглядають, топ 💖

Йомайо 💀